Спорі́днені слова́ — слова з тим самим коренем, що об'єднані в словотвірне гніздо і є семантично та морфемно пов'язаними.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
споріднений — дієприкметник … Орфографічний словник української мови
спорідненість — ності, ж. Абстр. ім. до споріднений. •• Спорі/дненість мов структурна подібність мов, зумовлена їхнім походженням від спільної прамови … Український тлумачний словник
споріднено — Присл. до споріднений … Український тлумачний словник
неспоріднений — а, е. Який не є спорідненим … Український тлумачний словник
покревний — Покревний: рідний, споріднений [47] родич по крові [43] споріднений [XII] … Толковый украинский словарь
перентель — Перентель: спорідненість, споріднений зв язок [54] … Толковый украинский словарь
гліптодонт — а, ч. Вимерлий ссавець ряду неповнозубих, споріднений з панцирником … Український тлумачний словник
двійник — а/, ч. 1) Особа, що має повну зовнішню схожість з іншою. || Друга половина за уявного роздвоєння особи. 2) перен. Ідейно і духовно споріднений. 3) тільки мн. Спарені предмети. || мисл. Те саме, що б юксфлінт … Український тлумачний словник
комі-перм'яки — і/в, мн. (одн. ко/мі перм я/к, а/, ч.; ко/мі перм я/чка, и, ж.). Народ, споріднений комі, основна маса проживає у Комі Перм яцькому автономному окрузі Пермської області; представники цього народу … Український тлумачний словник
конгеніальний — а, е. Споріднений, близький духом, розумом, талантом … Український тлумачний словник
